Збірка поезій "Роздуми про вічне" - Конкурс - Публікації - Видавництво книг "Лілія" Видати книгу издать книгу
Середа, 07.12.2016, 23:12
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Збірка поезій "Роздуми про вічне"
Мрії
В які шляхи несе ваш вир?
Ви-моя оповідь чи сповідь?
Бува, підносите до зір,
То вам мірило-моя совість...
Це ж вас плека душа моя,
А то вдихає пригорщ смутку...
Здається, прихисток знайшла-
То не знаходжу вам притулку...
Моя веснв ще б"є ключем,
Жива із вами моя сутність,
Хай в сірих днях з календарем
Відчую вашу я присутність...

***

О, скільки марного!...
Аби не змарнувати,
Не стати на розпутті двох доріг.
У волі-не в стиснених гратах,
Від муки нас Бог оберіг...
В примарності, примхливості, спокуті
Не розміняти б власної душі.
Простіш за все на хибний шлях звернути -
Зневіритись і стати, мов чужі...

***
Будь щаслива ти!...
Моя Україно, ти неначе пісня,
З рути і любистку виткані шляхи,
Ти-моя розрада, мрія промениста,
Понад все бажаю : будь щаслива ти!
Ночі солов"їні, зоряні світанки,
Грози і блакиті-синя твоя даль...
Сивої матусі-це молитва зранку,
Наші сподівання, не гірка печаль.
Вірю : ти восстанеш! Рідна, мила, щира!
Змиєш терпку тугу ти з свого лиця...
Буде вдосталь щастя, і надії, й миру,
Доки сяє сонце, і горять серця!
(с) Ольга Умінська

***
Україні
Віками гноблена Вкраїна
Хотіла встати із колін
Навколо -попіл і руїна,
І долина скорботи дзвін...
Навколо-царство супостата,
В полоні зрадництва, брехні.
Хай закидають :"демократи",
Та нам кайдани вже тісні...
Молюсь за тебе,Ураїно,
Твої герої-серед нас...
І буде рай-не домовина!...
(Бо ж так хотів того Тарас!...)

Героям України!
Вони ще так хотіли жити,
І бачить сонце і весну...
Тепер же -на могилах квіти...
Шанують пам*ять їх ясну...
Герої...Ви повік не вмрете!
Вкраїни доньки і сини,
Лиш душами у рай підете...
Та спогад світлий-на землі...
Ви не терпіли окупанства,
Удар зазнали на собі..
("І буде син, і буде, мати,
І буде правда на землі!")

***
НЕБЕСНІЙ СОТНІ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ...
Ваші очі у наших серцях,
Подвиг Ваш ,земляки, не забутий,
Ви несли щиру мрію крізь страх
Вас тепер багатьох не вернути...
І ступало із вами життя
Коли смерть підступала поволі,
Ви-у вічність, а не в небуття!...
За святе віддали свої долі...
Помолюся за ваш супокій...
Хай смертей і розправ більш не буде!...
Тож нехай у країні новій
Не забудуть імен ваших люди!

***
Весняним птахом...
Знову прилітайте
Мої слова, обрамлені
В рядки
Мені про радість
Пісню заспівайте,
Бувають часом і тужливі дні…
З малим підсніжником,
Й блакиттю неба,
З струмками ранніми…
Згадаю про любов…
Промінням лагідним
Прилине хай до тебе…
Моя душа у час рясних обнов!…

***

Ти-весна
Мій символ ніжності-
Букетик на столі,
Мій час летить,
Весна сплітає коси...
Ступає березень
По вранішній землі...
І світлий день
Жіноцтву знов приносить..
Листівок, мрій-
дарунків від душі...
(Одвічний знак,
Що ти комусь потрібна...)
Пливуть слова,
Стаючи у вірші,
А ти весна...-
Натхненна і розквітла!

***

ДВІ ДОЛІ
Долі двох -не роману сюжет,
Ми з тобою- герої реальні,
Нехай кажуть, що з інших планет,
Та ніхто з нас не є ідеальним...
Долі двох -не на осуд людей,
Бо навіки поєднані Богом.
Долі двох- світ невпинних ідей,
Де зійшлися дві різні дороги...
Нас з тобою єднав листопад,
Небо ніжно промінням вітало,
Що минуло - не вернеш назад,
Нас з тобою кохання єднало!

***
Твоя краса
Буваєш сильна, то вразлива,
Тебе створили небеса,
Щоразу інша...Ти як диво,
І в кожної - своя краса...
Ти ніби всміхнена -сумуєш,
То сльози разом ллєш з дощем...,
Тепло ти світові даруєш,
Хоч скільки тих земних проблем...

***
Така як є...
Знай: іншою не буду,
Не побивайся, долі не картай,
Мій берег щастя
Не гаптують люди...
Бо-я у світ свій,
В тебе ж інший рай...
Моє життя-сплав ніжності
і сталі,
Що гартувало,
Й зраджувало знов...
Хай я планую,
Що робити далі...
І не молюся пильно
на любов,...
Хай не зазнала
всю чарівність казки,
Можливо, і різкою я
здаюсь...
Я-просто жінка
з ніжності і ласки,
Так!Я -борець!Не плачу!Я-сміюсь!

***

Кохання ніколи не зрадить,
Воно не шукає користь,
У ритмі палкім, полум"янім,
Мов пісня натхненно звучить.
Воно не покине у відчай,
І душу злікує від бід...
Мов квітка найперша розкітне
У світлу, весняну блакить!
Хай щирим приходить дарунком,
Його лиш плекайте в серцях...
Зізнаннями, ніжним цілунком,
В твоїх, хай замріяних снах...

***
Шануйте один одного,
Бо все ж життя не вічне,
Не втратьте із турботами
Все трепетне і ніжне...
Життя не повість радісна
Не скрізь побачиш диво,
Хоч крапельку уважності,
Почути-так важливо...

***

Зазеленіло, розцвілося...
Барвистим цвітом серед трав.
І в цім веснянім стоголоссі
Зозулин голос віщував..
-О, скільки років ще судилось?
Що "завтра" нам готує знов?
Чи будем вільні і щасливі
Ми сподіватис на любов?
Вузька стежина на узліссі
(Здається, їй немає меж...).
В промінні теплім, променистім
Куди ти, доленько, ведеш?
***
Я слухала твоє серце...
і час завмирав на обох,
Ця зустріч у нас-ніби вперше
А в небі клубочився смог...
А час плив під маревом білим,
Солодка отрута п"янить,
Так легко...За спиною-крила...
Спиняється час, кожна мить...

***

Я права на сумнів не маю,
Бо ж світ весь в долоньці малій,
Любові частинка-я знаю
Навік оселилася в ній.
Красуня-мої оченята,
Усмішка ...Мале Янголя,
Усіх ніжних слів не дібрати...,
Це донечка рідна моя!
Нехай тільки небо прозоре,
Не краплю- по вінця тепла...
Ти-сонце, і небо, і зорі!
Лиш тільки б щаслива була!...

***
Спогад

Самотній лист полишив віття клена,
Його байдужий схопить вітровій
А ти лишився в пам’яті до мене,
І лише осінь свідок тих подій.
Якийсь серпанок знову огортає,
Як кішка лащиться, під ноги ось ляга,
В блаженній самоті я тиші запитаю:
Як зараз ти, як склалося життя?
Мене, напевно, позабув без жалю…
І з іншою життя ти поділив,
Стихають звуки…Ні, я пам’ятаю
Як ти мене без пам’яті любив…

***

Привиділась любов...
Мені привиділась любов...
Та не у казці-у буденстві,
Я думала, що час прийшов
Тонути знов в її шаленстві...
Не озирнулася, пройшла,-
Усе це марево, омана...,
Любов-два ніжності крила,
Це подих щастя - а не рана!...

***
Розлука
Найгірше за все, коли очі порожні,
Найгірше-коли спорожніла душа...
Втікали слова,і хвилини тривожні,
То відлік почався на вістрі ножа
А погляд ховався під маскою ночі,
То відлік почаася на вістрі ножа
Любов все благала:"Вернутися хочу!",
Та вже розставалась з душею душа...

***
Удвох...
Сонце ховалось за хмари,
Вітер немовби притих.
Вечір пускав свої чари,
Сонно спускавсь на поріг...
Сни полетіли за обрій,
В наш один простір на двох
Світ-це суцільний неспокій,
Море надій і тривог....
Категорія: Конкурс | Додав: 380961868143 (15.04.2014) | Автор: Ольга Умінська
Переглядів: 380

Публікації інших авторів

Сніги міняють кольори...
На кончике травинки
Хрущі поїли листя на горісі...
Мамі
Брехлива правда
Ти… - ВІЧНІСТЬ
Твоя енергія теж буде утилізована
Інтиму доза
Дуэль. Сейчас стреляет осень
Только птица сюда по весне вернётся

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]