Вівторок, 24.01.2017, 08:05
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Вітерець
Так лагідно прозорою рукою
Моє обличчя пестить вітерець.
І з посмішкою щирою такою
Летить до мене полем навпростець.

Летить, колише трави під собою
Схиляє низько просто до землі.
Такою тихою та вмілою ходою
Ступає по дозрілому овсі.

Розчісує берізку довги коси
Вона така красива та струнка.
Зворушує вже висохші покоси
Його невидима всесильная рука.

Жене стріблясті хвилі вздовж рікою
Ледве хитає тонкий очерет.
І, як дитина, грається зі мною
І підганяє мене уперед.

Я так люблю цей свіжий подих Бога
Цю прохолоду ранішню люблю.
Приємніша із ним моя дорога
З ним легше в морі навідь кораблю.

Я вдячний Богу, за прекрасне диво
Що відчуваю з радісттю завжди.
І це не жарт, я говорю правдиво
За те, що дують по землі вітри.
Категорія: Конкурс | Додав: Реформатор (19.08.2013) | Автор: Олександр Крутій
Переглядів: 454 | Коментарі: 4

Публікації інших авторів

І знов надворі дощ при сонці...
останній лист
По асфальту через лужи...
Читала нині пресу за четвер...
Гроза
Не докоряй коханню...
що в нас там на завтра?
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.
До масляної
Стою на пагорбі у затінку беріз...

Всього коментарів: 4
3  
Чарівні картини природи!

4  
Дякую.

1  
Чудово! Гарно пишете

2  
Дуже дякую!

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]