Неділя, 27.05.2018, 04:15
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Верба.
Верба над рікою розкинула віти,
Схилилась у воду і шепчеться з вітром,
На долю вербову свою нарікає,
А вітер не чує,а вітер гуляє.

Сьогодні розвів балачки із вербою,
А завтра шипшину узрів над водою.
Шептав їй,що краща на цілому світі
І все червоніли шипшинові квіти.

На те він і вітер,не знає зупинки,
Не має спочину й коханої жінки,
На те він і є чоловічого роду,
Що любить нестримно всю нашу породу.

І я прихилилась сама під вербою,
Розказую їй про жіночую долю,
Про дні,коли вітер до нас прилітає...
Вона мене слуха і гіллям хитає.
19,08,2011
Категорія: Конкурс | Додав: ruslanasapronova (26.07.2013) | Автор: Руслана Сапронова
Переглядів: 1111 | Коментарі: 4

Публікації інших авторів

103
У СТАНІ ЕЙФОРІЇ
Я на цьому світі ще є...
Ой, болять у мене ноги...
Бруньки помалу набухають...
Купити таткову любов
Така самотність...
Нерозділена любов…
Вість
Буря

Всього коментарів: 4
4  
дяка.

3  
Дякую. smile

2  
Щиро дякую.

1  
Дуже мило. Сподобалося. biggrin

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]