П`ятниця, 22.09.2017, 09:05
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

СВІЧАДО ЖИТТЯ
Що – щастя? Що – кохання?
Завжди́ – інкогніто́.
Одвічні запитання
не пояснив ніхто.
І де воно береться?
Дівається – куди?
Та між людьми, здається,
було і є завжди.
Це – не найперша нічка,
можливо й – не дитя.
Це – неспалима свічка,
що гріє все життя.
Це невтоленна спрага
на двох і водночас,
сердець взаємна тяга,
що маємо лиш раз.
Якщо ж на серце туга
впаде, як дощ сліпий –
радій за свого друга,
що має вибір свій.
Бо як одне згорає
з холодним, наче лід,
любові там немає,
то й плакати не слід.
Де почуття палає,
там посередник – Бог.
Або його немає,
або – одне на двох.
Буває, не помітить,
її із двох одне.
Вона й одному світить,
як сонечко ясне.
Буває, що й погасне,
чи світить лише мить.
Роздмухайте, нещасні!
Зігрійтесь. Не проспіть.
Любов – це завжди мало,
хоч скільки б не було,
як наймилішим стало
душі і рук тепло.
І щастя посміхнеться,
і посміхнемось ми.
Так літечком, здається,
далеко до зими.
Категорія: Конкурс | Додав: ihor_sch (01.08.2013) | Автор: Ігор Шоха
Переглядів: 399

Публікації інших авторів

Нам с тобою осталось каких-то сорок лет
Тебе немає
Буря
Я не люблю коли кричать на мене...
З глибин аж вище неба…
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.
А я подумав, що вже скоро осінь...
Кава
Осенняя романтика....
Вибачте

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]