Понеділок, 28.05.2018, 06:24
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Сповідь ненародженої дитини
Мамо, знаєш, я не хочу тобі снитися. Сни – це той світ, де наша душа відпочиває. Снитися тобі було б надто низько, бо цим я би змушувала тебе страждати. А найменше, що я хочу - завдати тобі болю. Я приходжу вперше і востаннє, бо я дуже хочу аби ти знала… Чоловік який подарував тобі багато митей щастя і ще більше страждань. Пам’ятаєш, колись він казав тобі, що одного разу зробить тебе нещасною. Ти сміялася, і , напевно, обіймала його, бо мені ставало тепліше. Я вже тоді жила у тобі. Я дивувалася вашим почуттям і вже шалено любила вас. Мама і тато. Якби я могла розмовляти, я б щодня вимовляла ці слова, пробувала б їх на смак… Це, певно, дуже солодко: мама і тато. Мої батьки. В один день його обіцянки здійснились. Ти плакала, а він мовчав. А потім пішов. Назавжди. Коли ти нервово курила у вікно, я задихалася. Коли ти гасила свій біль алкоголем, мені здавалось, що я потону у річці цієї гіркоти. А потім ти дізналася про моє існування. Ти не раділа, не дзвонила батькам і друзям, не вибирала мені ім’я і тим паче не ходила по магазинах шукаючи для мене повзунки і іграшки. Ти пішла у лікарню і зробила аборт. Ти не відчула мого серцебиття (бо воно ж проявляється пізніше). Вбила. Викинула, як стару ляльку. Якби я народилась, я була б найкращою. У 4 роки я б навчилася читати. Казки на ніч я би читала собі сама, щоби не добавляти тобі клопотів. У школі я б вчилася на відмінно, приносила додому лише похвалу. Вчителі би мною гордилися і пророкували хороше майбутнє. А на питання «Ким я хочу стати?» я б відповідала: «Людиною. Такою, як моя мама.» У 2 класі я б вільно говорила англійською (це все було б для того, щоби поїхати в Америку, влаштуватися на високооплачувану роботу і привезти тобі Шанель № 5 , щоби твої сусідки луснули від заздрощів!). У 7 років я б пішла у музичну школу. На конкурсах в першу чергу я б дякувала не Богу чи вчителям, а тобі. За життя. Я б стала скрипачкою, моє ім’я звучало би в числі кращих солісток світу. На концертах я б виконувала власні твори, присвячені тобі. Ніжні, теплі, вишукані. Як ти. Я б писала вірші і малювала б акварелями твої очі. Сині-сині. Виливала б душу римами – тихими, сильними. У 18 я б закохалася. Він би носив мене на руках, цілував перед сном і завжди був би поруч. І коли б у мені загорілася маленька зірочка, я б її ніколи не погасила. Бо кожне життя – це малесенька порошинка, з яких складається вся наша планета. Мамо, вибач, що я загорілася так невчасно. Я так хотіла освітити темряву твого життя собою! Я хотіла принести тобі свою любов і тепло (ти ж мене гріла, завжди гріла, під власним серцем!), а принесла лише сльози і біль. Я не буду тебе звинувачувати, адже ти дала мені життя. Нехай на кілька тижнів, але тимчасовий дарунок це теж дарунок. Мамо, знаєш, коли тебе вбивають – це зовсім не боляче! Не бійся, я майже не відчула. Боляче відчувати себе непотрібною. Боляче розуміти, що ти – тягар. Я не буду приходити у твої сни. Вперше і востаннє, як я й обіцяла. Лише молю – якщо у тобі колись знову загориться маленька зірочка, не гаси її! Вона зробить твою галактику яскравішою.
Категорія: Конкурс | Додав: MashaB (23.07.2013) | Автор: Бойко Марія
Переглядів: 688 | Коментарі: 6

Публікації інших авторів

Вместе навсегда
Я буду любить тебя с понедельника
"Ти до кімнати увійшов так просто…"
Придет к нам грусть осеннею порою...
Вибачте
старик
В тебе ...
останній лист
The Deconstruction of Falling Stars
що знов не дзвониш?

Всього коментарів: 6
4  
Я теж конкурсант, мені теж зрізають рейтинг, але Вам не можу не поставити 5... красиво... Це просто неймовірно... правда зостається якийсь осадок на серці, поки що не знаю як і чим це пояснити, але можливо так і задумано. Тому ще раз Браво... Ви варті того аби бути в альманасі

5  
дякую Вам! щиро дякую

3  
Зі сльозами на очах ставлю 5. На менше не маю права. Як автор "Хресної дороги ненародженої дитини" дякую за цей твір. Він обов'язково має увійти до збірки.

2  
Ваші опоненти скажуть Вам, що ця дитина могла б вирости і непутящою людиною або взагалі сволотою, вдавшись у батька.
Але я - не Ваш опонент.
Ставлю 4 - мінус 1 бал за невластиві ненародженим дітям меркантильні обіцянки. Не обов"язково їхати в Америку, щоб мамі купити парфуми. Мама не тому зробила аборт, що не могла собі Шанель придбати. Може, вона взагалі опинилася на вулиці, як собака. Що нею керувало, коли вона йшла в лікарню - дурість, розгубленість, жадоба помсти - невідомо. Але про сусідок, які луснуть від заздрощів, вона думала найменше. І ще - обіцянки типу "не вбивай мене, мамо, бо я в 4 роки буду геніальною дитиною" на байдужих горе-матерів не діють. Точніше, діють, але починати треба не з них. Починати - з ворушіння під серцем, із крихітних пальчиків, з дня народження, перших беззубих усмішок... маминих дитячих фотографій...
Благаю Вас, добре подумайте, перш ніж друкувати. Подумайте, до кого Ви хочете достукатись. Пам"ятайте, що одне банальне слово, одна вульгарна метафора - і кінець Вашому діалогові з майбутньою мамою. Ви вже виросли з дитячих платтячок. Пора писати по-дорослому.

6  
особливе дякую за критику, я візьму до уваги

1  
Співчуття потребують не діти,від яких відмовилось матері, але ті жінки, що не народили їх...

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]