Неділя, 04.12.2016, 09:07
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

сонну
Більярдь

Котилась кулька-шмара
більярдним столом нічного міста
Як слово зле
Греміла своїм тілом.
Кістлявим.
І водночас пухлим
від скрутних думок
і смогу барів.

У грудях моїх
язвою відкрилась луза.
Кулька туди впала
і втратила інерцію...

Лежить.
Брудна.
Чи-то від мене гріеться
Чи гріє моє серце...

Та чи важливо це?
Нам тепло.

_____________________________________________

Проха

Вечірній двір.
Тролейбусна зупинка.
(на Блока схоже).
Темні окуляри.
Під окулярами нема очей.

Пальто.
Під ним є тіло.
Спітніле.

Пальто його вкриває
Від кривавого,
убивчого
закату.
Від літа...
Відліт́а
замурзаний пакет
із написом про
фірму,
що робить відпочинок незабутнім.

Студійний запис Прохиної
пісні
лунає,
вибиває
з-по-під окулярів
справжнісенькі алмази.

Алмази ці ніщо
для контролера.
Йти пішки?
Йти.
Бо двір не мій.
І ця зупинка
випадкова
невипадково
мабуть зазвучала
знайомим співом.

Їду у Луганськ!

_____________________________________________

сонну

я згадав, що в мене вже виникало таке бажання,
коли я почав рахувати сходинки під своїми ногами.
то були якісь дивні сходи.
вони нібито не вели ані вгору, ані вниз.
їх лінія була паралельна рівню моря...
коли-б в мене був час подивитись на них тоді, я-б зараз, напевно, знав, чи були вони дерев’яні, чи виготовлені з якогось іншого матеріалу.
та хіба до того було тоді?
і чи важливо знати це зараз?
вони не вели ані вгору, ані вниз...
паралельно рівню моря... ось що явилося вирішальним...
коли-б в мене було розуміння власної впливовості на ці сходи через потрібність тобі, то може ці сходи і повели-б мене вгору, а не паралельно рівню моря, і я, міг-би залишатись з тобою на декілька хвилин більше кожного вечора... а кожного ранку я б приходив до тебе раніше...
може-б взагалі я не став ходити по колу...
але ти вважаєш мене своїм сонцем, і я не можу зрадити твоїм сподіванням...
моє маленьке море...
я не можу не зливатися з горізонтом, що є частиною твого погляду...
бо ти чекаєш саме цього...

я згадав, що в мене вже виникало таке бажання,
коли я почав рахувати сходинки під своїми ногами сьогодні вранці.
бажання поцілувати тебе сонну...

на добраніч, мила...
Категорія: Конкурс | Додав: Кириван (19.08.2013) | Автор: Новиков Кирилл
Переглядів: 238

Публікації інших авторів

"Ти до кімнати увійшов так просто…"
Капля боли...
Ластівоча заметіль
Сніжний джаз
Осенняя романтика....
Читала нині пресу за четвер...
Півжиття
Робота – спосіб заробити...
СВОБОДА — ОСОЗНАННАЯ НЕОБХОДИМОСТЬ
Немає Бога

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]