П`ятниця, 19.01.2018, 20:28
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Ріка вмирає...
Закрут замулено стомиться марити
мрії і сни із походів чужих...
Ріки так людяно здатні постаріти,
зібгано тріснуть, мов зношений міх.
Не наудачу дзеркальними скалками
прикро розсипле ткання рукава
час... Мов ерозія він, і однаково
знищить і руку, й ріку, і слова,
та й недоріку, що їх промовлятиме
стиха, квапливо, не зваживши рим,
ніби у небі віршами-загатами
вітер ловитиме, що невловим.
На горностай очеретної мантії
осокорú інкрустують смарагд.
Жаб'ячий хор у нестямнім завзятті
самозреченно вославить розпáд.
Річка вмирає так пишно й приречено,
так передчасно, мов хтось із рідні...
Пам'яті сповнений, глузду предтечею
човен прадавній лежить у багні...
Категорія: Конкурс | Додав: loralora (20.08.2013) | Автор: Лариса Іллюк
Переглядів: 357 | Коментарі: 1

Публікації інших авторів

The Deconstruction of Falling Stars
Самотність не завжди сумна
Травневі грози землю умивають...
Фарбує осінь за вікном природу...
Якщо ваш малюк...
Фатум любові
МИ РАЗОМ…
Актуально?
Я бачу у вікно – блондинка...
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.

Всього коментарів: 1
1  
Гарно!!! smile

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]