Неділя, 24.09.2017, 04:17
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

"Кляєсти й проклинати, клєстиси й божитиси"
Клєсти й проклинати

У деяких селах на Гуцульщині замість заклясти: “А шляґ би кі трафив! А кров би кі залила! А розсівбисси на маки макенні! А грим би кі спалив! А пропадня би кі! А ни кинувбисси! А ни дочікав бис завтрішної днинки! А кривця би в кі застила! А кривця би кі нагла залила! А ручки би кі повсихали! А онімів бес! А накєгло би кі! А пропав бес пропадом! А ни дочікав бес с’їтенького Великодня. Тай горів бес у пеклі” батькували чарівним словечком ”Будувавбисси!”

Надто нелегка і небезпечна була то справа. Ліс був живим, тому і могутнім. Він міг покарати, а міг і вберегти, сховати, врятувати, стати домівкою на певний час, на довгий час, на вічно. На те була вже його воля, як поводитися з тими, хто заходив, вторгався, вривався на його територію.

Клєстиси й божитиси

Рідко обходилося й без того, аби челядь, доводячи свою правоту, істинність своєї думки, правдивість рідко правдивих історій, оповідок, ситуацій, не божилася й клялася у святій правді оповіданого, б’ючи себе при цьому у груди кулаком правиці: “ Бигме, шо так було. Та най мене шляґ трафит, шо ни брешу. Та, аби я з цего місця ни встав, шо кажу правду. Та аби я ни кинувси, шо отутечкі з вами по правді. Та, аби мині мову до завтра видібрало, єкшо я на світочку лию. Та, аби я ни діждав дітий своїх вінувати тай чільце їм на голову класти, єкшо отут отакої собі набріхую. Та я вам, шо ґайда, аби брехати. Та діправди правду кажу. Та, аби я так дочікав онуків своїх любих бавити. Та шо ви си з мене смієте, тай отутечкі за назбитки маєте: думаєте, шо я вигадую, вибріхую. Та аби я свєт божих, самого Свєтвечіра ни увидів свєткувати – шо ні. Бо ні. Такі шо ні, то ні.”
Гріх було після таких божінь не повірити: най Бог бере вже з тою правдою.
Категорія: Конкурс | Додав: gluckforever (20.08.2013) | Автор: Люба-Параскевія Стринадюк
Переглядів: 399

Публікації інших авторів

Кармен
Десь в пам’яті жива
Ми шукаємо близьких у натовпі чужих
Біда
Мені тебе так мало…
Надворі вечір. Час у ліжко...
Револьвер
Ліричне
І знов блукає осінь містом...
Купаюсь я у рідній мові...

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]