Неділя, 25.02.2018, 22:53
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Проза "Дж-дж-дж!"
Дзж-дзж-дзж!
Високо в горах, де повітря фіолетове, небо торкається землі, а дух радості витає над веселою травою, усміхненими квітами, щедрими на пахучі аромати, і солодкий цвіт, жив собі поживав гамірливий джмелик. І все було б майже прекрасно, якби одного разу він не заборсався у лантух одного полонинського ватага, який якраз мав дорогу додому в село. Горе було джмелику опинитися серед не надто запашних сирів, які от-от мали перетворитися на люту бринзу. Скільки не копирсався, не гудів, не дзижчав, що аж самому у вухах бриніло, марно. Вуйко, що стрімголов біг у село на косовицю, у теплій куфайці, кирзових чоботах, що лопотіли від рвучких кроків, із наперсницями замість шкарпеток, у шапці-вуханці на кудлатій, віками не чесаній макітрі, з дзиґарем у пожовтілих поодиноких зубах. І то байка, що надворі правило літо, і то нічого, що аж шкварчало від спеки, і то пусте, що з його чола потоками струменів гарячий піт. Ніколи він не знімав із себе зимової одежі: спав у ній, харкотів від простуди, пражився на сінокосах, обганяв корови, вудив сир, підморгував молодицям, ніс цілими рупцаками грибів на сушку.
Різкий поворот, тріскучий звук, дальній політ, важке приземлення.
Тиша. Тихий стогін. Силкування піднятися. Хрипке похаркування. Утихомирення. Вічний супокій.
А джмелик знову взявся радісно сідати на прекрасні квіти, ганятися за різнокольоровими метеликами і наспівувати свою улюблену, скомпоновану самим же ж джмеликом найгеніальнішу мелодію: дзж-дзж-дзж!
Категорія: Конкурс | Додав: gluckforever (20.08.2013) | Автор: Люба-Параскевія Стринадюк
Переглядів: 462

Публікації інших авторів

Постапокаліптичний Че (все ще повернется...я ...
Чи всі щасливі мають бути в світі?
Она тебе нужна, а ты ей не нужен
Мистецтво плачу
Мені здавалося...
Вечiр у Львовi
_МЫ_
Душа
***
девушка под зонтом..

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]