Понеділок, 23.10.2017, 23:39
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Порцелянове небо
Порцелянове небо ще високо і не спадає на плечі
сивим вовняним шарфом, не пахне вогкістю.
Але видно: за літаками зостаються шляхи лелечі,
й не розчиняються в небі повністю.

Відчуваю, мені отак само далеко до мене.
Отак йти по краєчку, по майже невидимій стежці,
потім бігти, задихавшись, скидати усе даремне,
як дерева, з плечей…

Стерти пам’ять погану, лишити пам’ять хорошу.
Правічну і добру. Як ранкова густа імла.
Загортати її у зимову прийдешню порошу.
І сказати собі: Я Буду. Я Є. Я Була.
Категорія: Конкурс | Додав: porceljana (19.08.2013) | Автор: Олена Петровець
Переглядів: 387 | Теги: Олена Петровець

Публікації інших авторів

А я подумав, що вже скоро осінь...
Колискова життя
Ластівоча заметіль
На кончике травинки
Піднімається димок...
Хто б міг подумати
Мені тебе так мало…
З роками я стаю молодшим...
Купаюсь я у рідній мові...
Сафо и Муза

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]