Понеділок, 20.02.2017, 16:12
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

поезія
Читаючи "Кобзар"...
Читаючи сторінки "Кобзаря",
Я відчуваю в ньому подих днини.
І бачу:за селом зійшла зоря
А біля хати квітне кущ калини.

Матуся діточок поклала спать.
Дівчата з хлопцями пішли на вечорниці.
Горить свіча.Біля свічі Тарас.
Йому чомусь в цей пізній час не спиться.

В руках перо-на серці тяжкий біль:
"За що,скажіть,страждають бідні люди?
За те що рідко бачать хліб і сіль.
Що піт вкриває їхні груди.
За що,скажіть?..."

І ці думки його
Лягають густо-густо на пепері.
І пише він про затишне село,
Про Катерину,яку вигнали з дитиною за двері.

Про дівчину,що ждала козака,
Якій ворожка долю підсказала.
Та не діждавшись милого пішла,
Пішла до річки.Там тополев стала.

І про зрадливих пише москалів,
Що всіх дівчат із розуму зводили.
І про красивих,мужніх козаків,
Що Україну,як життя, любили.

Про сонце,місяць,зорі,
Про ріку,про бідних,про щасливих й нещасливих...
Про дівчину,що плаче у садку..,
Про хлопців..,про красивих й некрасивих.

Все,що було в Тараса на душі,
Про те як мріяв він про вічную свободу.
Все я знайду в моєму "Кобзарі"
Він є душею українського народу!!!
Категорія: Конкурс | Додав: zoriana (10.02.2014) | Автор: zoriana
Переглядів: 367 | Теги: zoriana

Публікації інших авторів

Сон
Нерозділена любов…
Була в селі у бабці хата...
Уміння посміхатися очима
Гроза
Інша
А я подумав, що вже скоро осінь...
Призвание
І знов надворі дощ при сонці...
Хрущі поїли листя на горісі...

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]