Понеділок, 20.02.2017, 13:57
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Поема "Шлях"
**********************
Вступ
Говорять: «В кожного із нас
Є власний путь, своя дорога,
Яка веде до висоти,
Через скелястії пороги.»
Говорять: «Щастя віднайдеш
У хащах зради і свавілля
У морі приспаних надій,
І розбитих часом мрій.»
Говорять: «Йти і не здаватися
З вогнем навколішки повзти,
З колін гордо підійматися,
А головне іти, іти…
Брехня!!! А для чого іти
Чого на фініші чекати,
Заради чого у бою,
Вогнем і стрілами метати?
Хтось каже сенс всьому кохання,
Що розум солодко п’янить.
Брехня! Воно зовсім безжальне,
Зруйнує дух і силу вмить.
Можливо гроші перш за все,
І світ у тих в кого мільйони.
О ні…Лише одні прокльони
Летять у сторону панів –
І чути стони, стони, стони…
Можливо сенс всьому надія,
Що в темноті все майорить.
Брехня! Пусті безглуздості ті мрії:
Ніким ти був, ніким і жить,
Ні з чим і землю полишить.

Десь чути гру сліпця на ліри,
Що мав усе і кимось був,
Доки не втратив світло віри.
Він розминувся з своїм життям,
Бо смак реальності забув.
Сидить, пошарпаний бідою
На перехресті трьох доріг;
Сидить, і лиш над головою,
Прилине дума на поріг.
Якій він радо відчиняє
Й повільно пісню заспіває:

Частина перша «Любов»
Летять літа як темна хмара
І що надалі – все хмурніш,
Бо це мені за все покара…
А колись я мав мільйони
І паном був, давно раніш;
А коштовності, жетони,
Лежали тут і там, раніш.
Кохану мав яку любив,
Якій життя і свою долю –
На трон краси їй положив.
З якою пізно уночі
Під зоряним, таємним небом,
У очі сині дивлячись –
Горів, а більшого не треба…
Разом літали у танку
У вирі часу і подій,
І відчували стукіт серця –
І не корились долі злій.
Та не довго я горів,
Усе розвіялось, як міф,
Як попіл між семи вітрами,
Як правда, втоптана віками…
Бо мить і мене одурила:
Забрала все, лише одне –
Мене в самотності лишила!
Спочатку впав на роздоріжжі,
А далі що… Лиш час минав,
А я лежу у гір-підніжжі,
Й повільно тихо утрачав
Свою любов до цього світу –
Жаги життя уже не мав.»

Згадав співець своє минуле
І від безжальності тремтів,
Й холодний піт морозив тіло,
Й гарячка мучила без міри –
А він все жив, все далі жив.

Частина друга «Віра»
Ішов по світу не схилявши
Ні перед ким я голови,
І погляд гордо підіймавши –
І ніс я віри корогви.
Ішов, і залишався вірним
Прадавнім істинам життя,
Тримався чесності-буття –
І був я рівним, серед рівним.
Ішов, а далі впав зламався.
Кому потрібна ота правда!!!
І хто на поміч прийде, хто???
Отак я здався, просто здався.
Я жив, ошуканий собою
І нікому не потрібний,
Немов верба, що над водою –
Міфічний, привиду подібний.
Упав, спіткнувся, і не встав,
І світ відразу відвернувся,
Немов, я найлютіший ворог –
І зрадником у них я став.
Одне я зрозумів напевне,
Лежавши вбитим долілиць:
Одна лиш мить, і ти нікчема;
І друг лишить у самотині
Й кохана гордо полетить
І брат, не брат тобі від нині,
І скаже жить, самому жить.
Ось так відмовився від віри,
Як не крути ти сам один.
Скажіть у що і в кого вірить,
Коли не встанеш із колін???»

Й співець не витримав, заплакав,
Гарячі сльози, мов роса,
Від болі миттю кам’яніли –
І мов каміння, вниз летіли…
Впустивсь додолу і лежить
І відчуває подих вітру,
І дух землі з під ніг біжить.

Частина три «Надія»
Утратив все… Та що я мав?
Ані сім’ї, ані кар’єри ,
Ані тої, яку кохав.
Мій час минув,
Закрились двері…
А в очах темніє,
Вогонь погас, забили дзвони
І затихають плач і стони –
Заходить сонце, сутеніє.
В останній раз перед очима,
Життя, як хмара пропливло,
Лишився сам, а за дверима,
Сльозами ангелів лило.
А серце більше не вирує
І розум тінню покривавсь
І сила в м’язах не бушує –
І відпочинку я діждавсь…
В останок тихо закричу:
«Не утрачай свою любов,
Яка дає тобі наснаги
Іти окриленим, немов.
І вірити не перестань
У кращу долю, в ясні мрії –
Не полишай своїх бажань.
А головне – ти май надію,
Іди й бийсь в дуелі з страхом.
Живи, живи, живи й радій..»

Втомивсь співець, повік спочив
Віддався силам із небес –
І пісню свою закінчив,
І тихо щез, і просто щез.
Категорія: Конкурс | Додав: alfa (16.03.2014) | Автор: hulk
Переглядів: 431 | Теги: життя, шлях, сенс, дорога

Публікації інших авторів

Бруньки помалу набухають...
Під мінорну музику дощу
для кого мы создаем стереотипы?
Рідна мова
Вже скоро сонце скотиться за обрій...
Дыханье жизни не подвластно изложенью
Вечір
Нам с тобою осталось каких-то сорок лет
Піднімається димок...
Буря

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]