Середа, 24.05.2017, 22:48
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Надмірний жаль
Сонячний дощ просльозився над морем пшениць,
хвилі хмаристі вбираються в лагідний дим;
марево пахощів, сотні багристих куниць
Скачуть сумирно й копицями б’ються між тим.

Темні ліси сповивають закохану душу,
сосни застигли у довгій бузковій пітьмі.
Линуть до тебе сердешної миті я мушу,
краю! Останнії рани готуєш мені.

Чим завинив наполоханий спогад? Дитя!
Вічність принишкла таїлась у нім…Новина?
Чом же так країш? Відійдуть ті дні в небуття,
топче ж бо камінь прозора жалю пелена.
Категорія: Конкурс | Додав: Nastia (21.08.2013) | Автор: Анастасія
Переглядів: 455 | Коментарі: 10

Публікації інших авторів

Стою на пагорбі у затінку беріз...
СВОБОДА — ОСОЗНАННАЯ НЕОБХОДИМОСТЬ
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.
Рідна мова
Вместе навсегда
Віти твоєї верби
* * *
ОСЕННИЕ ПАУТИНКИ (отрывок произведения афорис...
В день святого Валентина...
Я люблю...

Всього коментарів: 10
9  
Красиво! hands

10  
Cпасибі!!! biggrin smile

7  
Превосходно biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin biggrin

8  
Спасибо!!! smile

5  
biggrin

6  
biggrin

3  
Перлини чудового вірша "Надмірний жаль" відображють любов автора до рідного краю. Також не менш помітним у цьому творінні є порив української душі до заворожуючої природи власного ж краю. hands hands hands ok

4  
ДУЖЕ ДЯКУЮ ВАМ!!! cry smile surprised

1  
Цікааааааааво! surprised

2  
Величезне Вам СПАСИБІ!!! smile surprised

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]