Понеділок, 23.10.2017, 05:39
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Моя скеля
Коли серце моє у мені омліває,
Коли ворог у мене таємно стріляє,
Я до Бога від рання в молитві взиваю:
Своє серце і душу Йому довіряю!

Ніби спрагла земля без води—моє тіло…
Може все в мить одну розлетітись, як пара.
Не врятують мене добрий намір і діло.
Ти потрібен мені! Я без Тебе — примара…

Я сама не зійду на цю скелю високу.
Не здолаю стіну, щострімка й прямовисна.
Ніби в пастці… Сльозою заповнене око,
Бо я бачу, як біль звідусіль мене тисне.

Я сама не здолаю укріплень ворожих,
Бо сама я не маю ні сили, ні вміння.
Але Ти! Мій Господь! Моя сила й сторожа,
Перемога моя, і надія, й спасіння!

Те, що бачу—дочасне. Просвіти мої очі!
Хто я? Плід соковитий? Жмут сухої трави?!
У хворобах і болях доживати не хочу.
Ти по Слову Своєму мене оживи.

На Тобі я стою. Бог мій—Скеля Найвища!
Світлом Слова крушу безнадію і страх.
Не здола мою віру підступний вітрище.
Восхвалю Тебе, Боже, у вічних віках!!!
22.01.2013р.
Категорія: Конкурс | Додав: Levut (20.08.2013) | Автор: Галина Левицька
Переглядів: 464 | Коментарі: 2 | Теги: довіра, Бог, скеля, надія

Публікації інших авторів

Тріщини
Вибігає з верболозу...
Сонет
Ти (Я)
З-поміж трав"я - в захмарно-безкрайнії с...
Цієї ночі...
Кохаю
Екскурс в минуле
Подражание Анне Ахматовой
в небі дощ пахне грушами

Всього коментарів: 2
1  
дуже гарно smile

2  
Дякую за відгук))) smile

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]