Понеділок, 28.05.2018, 10:47
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Моє село
Моє село

Вже майже всі живуть сьогодні в місті,
Життя, як степ, роками поросло.
Ми найчастіше згадуєм дитинство,
Моє дитинство – це моє село.

Моє село – проста селянська хата
І чисті душі, наче хліб і сіль,
Моє село – це ніжний запах м’яти,
Гіркий полин, неначе серця біль.

Це тиха річка, верби й осокори,
Як білий лебідь перше почуття,
Вузькі стежки й берізки білокорі,
Лишаю я тут часточку життя.

Життя літа нанизує в намисто,
Збирає все, що доля нам дала.
Окраса поля – сонях золотистий,
А люди – це окраса для села.

Моє село – стареньких сиві скроні.
Це їх життя опаленим було.
Моє село – це в мозолях долоні.
Живе мій край, поки живе село.
Категорія: Конкурс | Додав: nina_zayets (19.08.2013) | Автор: Ніна Заєць
Переглядів: 496 | Коментарі: 1

Публікації інших авторів

Я к тебе не приду – не зови...
Мій вірний френд
Цей літній вечір
До тебе
Ти… - ВІЧНІСТЬ
Чи можна зупинити час?
Родному
Нудьга, байдужість, безнадія...
Моя особлива…
Музика, що страшнiша за тишу

Всього коментарів: 1
1  
Як жаль, що люди забувають, звідки пішло їх коріння. Дуже ностальгічний вірш.

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]