Понеділок, 21.08.2017, 13:13
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Мій грішноокий…
Мій грішноокий… Недосяжний мій…
Скажи… о, як мені тебе назвати?
Самотній геній… Повелитель мрій?
Втомилась я миритись-воювати…

О, хто ти – ворог? – ні… Не ворогів
Ненавидять так пристрасно-гаряче.
Ми муз ділили… Нам гріхи богів
Натхненням стали і солодким плачем.

Ти друг мені? – Та друзям не несуть
Бажання на жертовники гріховні…
Спиваєш із рядків моїх красу,
І маревом ведеш, як місяць вповні…

Ти – чаша нерозкаяних бажань.
Прекрасний гріх страждання не відмолить.
Та тільки втішно… і водночас жаль…
Що маски ми не знімемо. Ніколи.
Категорія: Конкурс | Додав: Lilia28 (19.08.2013) | Автор: Лілія Ніколаєнко
Переглядів: 431 | Коментарі: 1

Публікації інших авторів

Постапокаліптичний Че (все ще повернется...я ...
До масляної
1:1
1 апреля
Інтиму доза
Якщо кохання творить чудеса...
Мені тебе так мало…
годинник, кава, ще й цигарка…
Тебе немає
Гроза

Всього коментарів: 1
1  
Гарний вірш!!!Чуттєві,справжні рядки...Чомусь приходить в голову лише слово "рідкісно",коли хочу це описати)))Молодець!Зачепило! hands

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]