Неділя, 22.01.2017, 21:19
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

МАТЕРИНСЬКІ ЖАЛІ
І солодко, і боляче згадати
добро і кривду тих далеких днів –
сидить на лавці одинока мати
та й згадує то дочок, то синів.

Гудки протяжні потягів далеких
не долітають в хату крізь вікно.
Дітей багато наносив лелека,
та от не приїжджає ні одно.

Всіх розхватала доля та недоля.
Тепер одна при курях та козі.
Он, ще в полях Шевченківська тополя,
та он – лелека на одній нозі.

Вже встигла все добро роздати мати,
але гризе турбота все одно.
Нема кому на придане віддати
із прискринка благеньке полотно.

Ще не зотліло. Може ще і здасться
на ляльки внукам. Є ще рушники.
Синам не треба вже такого щастя,
бо в них вже й в дочок виросли дівки.

Дрімає мати. Бачить сни тривожні.
Не легко дітям. Як болить за них,
що кожному допомогти не може.
Жаліє всіх. Питаю:
– Чи ж усіх?

– Не всіх, як треба, – сумно каже мати, –
не мучить пам’ять-згадка про котрусь,
що вмерли в голодовку.
В кожне свято
пригадую збитошників чомусь.
Найстаршеньку нема за що згадати,
то більше всіх за неї я журюсь.
Категорія: Конкурс | Додав: ihor_sch (01.08.2013) | Автор: Ігор Шоха
Переглядів: 356

Публікації інших авторів

Под постоянными лучами...
Ілюзія
Нiчого не втрачаю
нап'юся щастя
Цей літній вечір
Всім знайома Осінь
Значно краще
А я подумав, що вже скоро осінь...
Щоб...
Шукаю сенсу у житті своєму

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]