Неділя, 04.12.2016, 05:04
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

МАТЕРИНСЬКІ ЖАЛІ
І солодко, і боляче згадати
добро і кривду тих далеких днів –
сидить на лавці одинока мати
та й згадує то дочок, то синів.

Гудки протяжні потягів далеких
не долітають в хату крізь вікно.
Дітей багато наносив лелека,
та от не приїжджає ні одно.

Всіх розхватала доля та недоля.
Тепер одна при курях та козі.
Он, ще в полях Шевченківська тополя,
та он – лелека на одній нозі.

Вже встигла все добро роздати мати,
але гризе турбота все одно.
Нема кому на придане віддати
із прискринка благеньке полотно.

Ще не зотліло. Може ще і здасться
на ляльки внукам. Є ще рушники.
Синам не треба вже такого щастя,
бо в них вже й в дочок виросли дівки.

Дрімає мати. Бачить сни тривожні.
Не легко дітям. Як болить за них,
що кожному допомогти не може.
Жаліє всіх. Питаю:
– Чи ж усіх?

– Не всіх, як треба, – сумно каже мати, –
не мучить пам’ять-згадка про котрусь,
що вмерли в голодовку.
В кожне свято
пригадую збитошників чомусь.
Найстаршеньку нема за що згадати,
то більше всіх за неї я журюсь.
Категорія: Конкурс | Додав: ihor_sch (01.08.2013) | Автор: Ігор Шоха
Переглядів: 342

Публікації інших авторів

Мені тебе так мало…
Сафо и Муза
ОСЕННИЕ ПАУТИНКИ (отрывок произведения афорис...
Півжиття
Нам с тобою осталось каких-то сорок лет
Свобода
Тополі височенні й явори...
Ліричне
Вже скоро сонце скотиться за обрій...
Кохаю

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]