Коротка проза "Ще повість" - Конкурс - Публікації - Видавництво книг "Лілія" Видати книгу издать книгу
Середа, 07.12.2016, 11:45
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Коротка проза "Ще повість"
Ще повість
Ще трішечки і я зважуся на життя, ще мало — і я відмежуюсь від смерті, скону, непримиренності, ще недовго — і я скажу собі так. Переваги і недоліки сумнівів, вподобань, красномовності. Я б лежала, не дихала, проходила повз. Та ні. Мені конче зупинитися. Відчути твій подих, аромат, пахощі, запах. Ніздрі розширюються, очі наповнюються слізьми, у грудях приємно пекучий біль. Я вже бачу сонце. Воно світило, гріло і торкалося мене своїм ніжним промінням і вчора. Та я не зважала, не помічала. Проминала. Минала. Миналася. Мене не було. Не бажалося бути. А ти йшов вулицею повз мої вікна. Ніс у руках паперову коробку. І в тій коробці щось було. Вона була не порожня. Ти тулив її до грудей. Ти обіймав її двома руками: обережно, сторожко, делікатно, уважно. Люблячи. Твої кроки ставали відлунням у моїх вухах, які нічого і нікого не бажали чути. Ти віддалявся. Але твій образ не зникав з моїх очей.
Ще трішки і я буду жити. Ще повість — і я перестану проклинати тебе, цуратися і зрікатися тебе. Я відкрито, зовсім голосно і далеко не тихо говоритиму про тебе, твої принади, зваби, верхи, вищості. Ти — моє життя. Мої сни. Мої болі, страждання. Мої радості, веселощі, почування, зітхання.
Життя надихає, наснажує, творчокрилить. Життя — розтерзує, губить, пускає навсторц у темні мриґи. Життя шаленіє, мліє. Життя — ширить, вузить, стискає, розпрямляє. Життя живе, пломеніє, згасає, помирає. Життя народжує, леліє, пестить, губить, нудить, знуджує, ранить, шарпає, термосить, сотає.
Мовчання. Ніч зависла над хвилею обурень, поневірянь, розчарувань, недомовок. Сволок заскрипів від довгого німування. На жердках по хаті розвішана одіж старих, малих, великих й молодих. З різними розмірами, кольорами, нитками, тканинами. З неоднаковими запахами, ляпками, плямками.
Крик. Різкий, тупий, гнітючий, пронизливий, рвучкий, гострий, шкарубкий. Долоня на роті, інша — на вусі, з переміною — на серце, на скроні.
Ще жива. Ти ба. Ще свіжа. Чиста. Невицвіла, незів’яла. Ще юна, малолітня, молода.
Категорія: Конкурс | Додав: gluckforever (20.08.2013) | Автор: Люба-Параскевія Стринадюк
Переглядів: 329

Публікації інших авторів

про себе
Зелен смуток
Сніги міняють кольори...
Прилину…щастям…поруч…
Кто сказал, что Смерть страшная?!
Що я люблю? Питання легке...
Гроза
Колискова життя
Шукаю сенсу у житті своєму
З-поміж трав"я - в захмарно-безкрайнії с...

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]