Колиши мене вітром, напувай мене стиглим повітрям. - Конкурс - Публікації - Видавництво книг "Лілія" Видати книгу издать книгу
Вівторок, 28.02.2017, 15:12
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Колиши мене вітром, напувай мене стиглим повітрям.
Випиваєш,
Висушуєш аж до дна,
Порожніше пустки,
Луною через пустелі.
Дюни.
Бархани.
Згустки
Свідомості.
Крихти скла.
У горах птахи.
Під ними -
Потоки й селі.

І я залишаюся.
Зістаюсь.
Карбуюся з глибини.
Присутністю.
Долею.
Вчинком.
Дією.
Птахом.
Тягнуться ріки.
Руйнуються вітряки.
А я у тобі -
Тавром,
Міткою,
Знаком.

Колиши мене вітром,
Напувай мене
Стиглим повітрям.
Солодше вина,
Терпкіше солодких
Вуст.
Не моя вина,
Що у грудях
Сталевим вістрям,
Поміж ребрами глибина,
Поміж пальцями чужина,
У свідомості -
Пустка розпуст.
Категорія: Конкурс | Додав: mirhom2 (20.08.2013) | Автор: Гончарук-Хомин Мирослав
Переглядів: 352

Публікації інших авторів

Мені тебе так мало…
Нам с тобою осталось каких-то сорок лет
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.
Колискова життя
Танцующим в темноте
Пробач
Великдень
Мистецтво плачу
Погляд
Тріщини

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]