Середа, 13.12.2017, 10:17
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Коли впаду я…
Коли впаду я, оросивши кров’ю
Гарячу землю, скроплену дощем –
Серпанкове узлісся Подніпров’я
Огорне тихий невимовний щем.

І схилять верби наді мною коси,
І обітруть останній раз чоло.
І буде то весна, чи, може, осінь,
Як тисячі разів уже було.

І полетить душа моя у Вирій,
За шляхом Сонця, десь у Нави світ,
Де предки у сорочках світло-сірих
Одвіку стережуть земний наш рід.

І проростуть крізь тіло моє трави,
І пригорне його сира земля.
І все як завжди: вранішні заграви
Змінятиме вечірняя зоря.

І промине ще рік, чи, може, двісті,
І запалає степ в новій борні,
І де лежав я, на цім самім місці
Проскаче знову вершник на коні.

Він буде схожий – і, водночас, інший,
Гарячий, смілий, молодий юнак,
Нічим не кращий і нічим не гірший,
З тією ж самоназвою – козак.

У нього будуть темно-карі очі
І шабля, міцно стиснута в руці.
І піде в бій він радісно й охоче,
Як йшли колись його діди й отці.

І знову сонце напророчить весну,
В круговороті буде вороття.
Коли впаду я… я тоді воскресну,
Бо смерть в бою – це тяга до життя.
Категорія: Конкурс | Додав: nazar1988 (18.08.2013) | Автор: Назар Розлуцький
Переглядів: 502 | Коментарі: 1

Публікації інших авторів

І знов надворі дощ при сонці...
А я подумав, що вже скоро осінь...
"Любить..."
Пробач
Танцующим в темноте
Дуэль. Сейчас стреляет осень
Ластівоча заметіль
Невдалий сонет
Насправді
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.

Всього коментарів: 1
1  
ваш вірш воістину хрестоматійний - в найкращому значенні - такі годиться вчити напам'ять smile

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]