Понеділок, 23.10.2017, 21:37
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Ямки
Мені болить. Немов осине жало
В душі пече. Немає вороття.
Комок у горлі. Сором за державу,
За тих, в кого немає каяття.

Злітає з трав некошених насіння.
Зросте воно, де вітром занесло.
І тут було, чиєсь було коріння,
Колись було, коли було село.

Сумує сад занедбаний в печалі.
Земля дарує людям співчуття,
Вона вкрива дерниною, мов шаллю,
Творіння рук, як залишок життя.

Села нема, та топче хтось стежини
По зораних полях через жита
На кладовище посадить жоржини,
Щоб квітла пам’ять про чиїсь літа.
Категорія: Конкурс | Додав: nina_zayets (19.08.2013) | Автор: Ніна Заєць
Переглядів: 457

Публікації інших авторів

І як то не впасти
А я подумав, що вже скоро осінь...
Подражание Анне Ахматовой
Моя особлива…
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.
Сафо и Муза
Буря
що в нас там на завтра?
До масляної

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]