Понеділок, 20.11.2017, 14:32
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Я просто жінка
Чимчикую звичайнісінькою вулицею всоте за останній місяць, в тисячний раз дзвонить мобільний, я посміхаюся сама собі, бо чую мелодію, яка ввімкнена лише для одного-єдиного абонента. Говорю… Ба ні, муркочу, одразу через телефон передаючи надлишок власного лібідо.
- Алло! Привіт! Так, так, біжу додому. Зварю борщику. Ага, звісно. І куплю тобі Дарницького, як ти любиш. Цілую.
Лечу на крилах, чи ба, мітлі, як любить говорити сусід, щоб встигнути купити м’яса до борщу, щоб не розкупили комбінатівський чорний хліб, щоб заварити чорного чаю і посидіти лише 10 хвилинок за новою книжкою, купленою ще 2 місяці назад, аби включити пральну машинку, бо вже й рушники закінчуються, щоб прибратись в домі, адже завтра приїдуть в гості друзі, для того щоб уникнути розмови із старечою жінкою із початку вулиці. А ще щоб прийняти ванну, побрити забуті між щоденних одягань у штани ноги, повисмикувати зайві волосини з брів, зробити маску для обличчя, нарешті нафарбувати нігті червоним лаком (о, ще не забути купити лак). Включити на повну гучність, так щоб аж у вухах дзвеніло, музику, бо я вже забула як це, слухати її. Потім швидко висушувати волосся і бігти доварювати вечерю, бо ж скоро ти повернешся з роботи, а я ще не готова. Приходжу додому і починаю діяти за затвердженим планом. Коли доходжу до пункту про музику і ванну всі плани кануть у безвісті.
- Борщ ще не закипів! – лаюсь сама на себе.
Починаю так і голяка бігати по кухні, шукати цибулі, моркви та перцю. Думаю що таки добре, що ми не живемо з батьками, коли пробігаю повз дзеркало. Нашвидкуруч досмажую моркву й кидаю у вже почервонілу суміш. Тішуся. Встигла. Біжу одягатись. Чекаю у вітальні. Борщ все ще кипить на маленькому вогні.
Та проходить півгодини, година, дві… Я вже сиджу у кріслі, тримаючи у руках ту книгу, що купила два місяці назад, але не читаю. Не читається. Сумно поглядаю на годинник. Не телефоную. Ні.
З сумом розумію що зараз зима. А так до відчаю хочеться розмовляти з тобою дощами! Щоб не лише було чутно тихий грім, не тільки видно спалахи різнобарвних блискавок, а щоб доторкнутись до твоєї щоки холодними краплями переповненої жіночої душі. Яка щораз дужче намагається, щорік більше хвилюється, щомиті сильніше сковує. Ні, не в намаганні обмежити, а щоб оберегти… Адже я - жінка.
Жінка, що не знає меж у коханні, та й, втім, у ненависті теж їх не знає. Яка любить гарно виглядати лише коли є заради кого. Що пропалює поглядом. Обпікає дотиком. Сумує віхолами. Страждає зливами. Тихо-тихо цілує у вухо і запускає тоненькі пальчики глибоко-глибоко, обплітаючи серце. Просто жінка… Що потребує ніжних пальців, міцних обіймів, твердого чоловічого слова. І лібідо, звісно, теж…
Та тут мої суто жіночі роздуми перериває сморід із кухні. Біжу до газової плитки. Каструля аж чорна. З несподіванки лапаю пальцями ручку. Обпікаю. Біжу запхати руку під холодну воду. Вертаюсь. Зі злості скидаю ту остобісілу каструлю на землю. Сама сідаю збоку і плачу. Навіть ні. Не плачу по-жіночому тихо. А ридаю. Дивлюсь на обгорілу каструлю і думаю що години зо дві її прийдеться ще чистити, бо то ж подарунок твоєї мами.
У дверях чути шурхіт ключа. Я далі сиджу біля каструлі, думаю що я ж жінка і маю потреби, а сльози збігають великими горошинами і падають на облізлий лінолеум . Ти заходиш до кухні, веселий, не знаючи котра година, цілуєш і так ніжно-ніжно: «Нічого що каструля згоріла, ми тобі нову купимо. Таку ж знайдемо. Щоб мама не помітила».
Категорія: Конкурс | Додав: Олеся_Дибовська (10.08.2013) | Автор: Олеся Дибовська
Переглядів: 2696 | Коментарі: 27

Публікації інших авторів

Рідна мова
дуель
Я люблю...
Тополі височенні й явори...
Нам с тобою осталось каких-то сорок лет
Призвание
Про Ольгу Фреймут
Не вірю
До масляної
Спілкування з природою....

Всього коментарів: 271 2 »
25  
Оптимистично)

26  
дякую

24  
Твір чудовий, а закінчення ж яке оптимістичне!

27  
То закінчення двояко можна оцінювати. Проте так, воно більш оптимістичне аніж якесь інше smile

23  
супер=))

21  
Класнооо!!!

22  
Спасибі smile

19  
просто чудово! життэво, наповнено, здорово, гарно дуже написано!

20  
Дякую, приємно smile

16  
хорощі рядки)) v

17  
Дякую, Марічко smile

15  
неперевершено!!! biggrin

18  
спасибі biggrin

14  
Клас )))))))))))))))))++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++ +++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++=

13  
ДЯкую, дякую biggrin

12  
Гарно cool

1-10 11-18
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]