Середа, 13.12.2017, 18:08
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Я буду там - де поряд мої дітки.
Зустріла жінку сиву при дорозі
А на щоці її застили сльози,
Сльоза, що біллю серце пропалила,
Непрошеною видерлась і вмить застила.

Маленька постать, та велика дума...
Завмерла зелень у очах - озера суму.
Що за свій вік побачила, почула?
Яких висот, яких багатств здобула?

Одне багатство в неї - три синочки...
Ростила, пестила,недосипала ночки.
Три сина в неї, чоловік - родина,
Подвір'я в квітах, мила Україна.

Всі клопоти за них взяла на себе.
Не скаржилась. І все було б як треба -
Сини завжди про маму добре дбали,
І батькові завжди допомагали.

Та ненароком все в житті змінилось -
Прийшла війна, неначеб-то наснилась.
Прийшла пора країну захищати,
А з нею і любов, і рідну хату.

Сини її ні миті не вагались,
Тайком від матері на фронт зібрались,
А батько вслід - синів оберігати.
Була родина - стала пуста хата.

Волало серце мамине в долонях,
Билась душа і розривалось в скронях,
Летіла б птахом слідом за синами
І захищала б крилами - руками.

Як бути (в розпачі), куди летіти?
Вона ж їм мати, вони її діти.
І де ж ту розпач, ту печаль подіти?
Краще б живцем у полум'ї горіти.

Припала до ікони, помолилась,
Куточку кожному у хаті поклонилась,
Зібрала мати деякі пожитки -
"Я буду там - де поряд мої дітки."

Зустріла жінку сиву при дорозі
А на щоці вже не бреніли сльози,
Сльоза, що біллю душу пропалила,
Не видерлась а силу породила..
Категорія: Конкурс | Додав: surgay (08.09.2015) | Автор: Лепесток
Переглядів: 329

Публікації інших авторів

Бранець шалу…
Про вічне
Батько (уривок)
згасає серпень...
На полотне забвения
Буря
Нема клювання, не спіймав я риби...
Вона сиділа на краю
Я хотела…
Время

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]