Неділя, 25.02.2018, 22:55
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Іржава осінь
Іржава осінь, холоди, дощі
І, як безхатченки, в лахміттях всі дерева,
Змарніли квіти, оголилися кущі
Й лише ялина іще досі королева.
Неначе вицвілі старечі очі – скрізь калюжі
І оранка лягла на поле зморшками,
А поруч лише ворони байдужі
І вітер сьорбає печаль малими ложками.
Стареча постать або ж навіть просто тінь
Землі знесилено хитається по світу,
Блукає в пошуках, де неба ясна синь
Разом із сином-сонцем її могла б зігріти.
Та не знайде – чекати доведеться
І марними всі будуть сподівання,
Бо сонце вже ніде і не озветься
І скінчаться за мить її страждання.
Лиш жалібно ще раз протягне руки
У вись, далеко, куди сина відпустила,
Зітхне у безнадії, лиш розлука
Очікує на матір, що зростила.
Жорстока осінь, холоди, дощі,
Земля проронить мимохідь скупу сльозину,
Не дочекається нікого й в цій іржі
Забута усіма самотня згине.
Й її покриє сніг і злічить рани,
Щоб навесні все знову повторити,
Бо ж її серце як і серце мами
Дитя своє завжди буде любити.
Категорія: Конкурс | Додав: lilusia93 (19.08.2013) | Автор: Лія Ладижинська
Переглядів: 407 | Теги: Лія Ладижинська, Іржава осінь

Публікації інших авторів

Не докоряй коханню...
Була в селі у бабці хата...
Чи всі щасливі мають бути в світі?
Почему ты ко мне не пришел?
Єрусалиму
Той, что с ним
Нам с тобою осталось каких-то сорок лет
Ще не вмерла Україна?
До тебе
Вечiр у Львовi

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]