Субота, 03.12.2016, 07:35
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Діалог із собою
Хтось лукаво сказав, що померла весна
І не бачити нам, ні світанку, ні Бога.
Вщент забуті героїв дзвінкі імена…
Всі ми ходим по колу... панує тривога...

Подолали проблеми лише на папері,
Закликаєм натомість до п’яного бунту,
Наша доля - стирчати рабом на галері,
Як нема під ногами ніякого ґрунту.

Шепотів, що інакше не буде ніколи,
Що усе це навік – він повторював знову.
«Наша воля існує? Та зовсім вже квола,
Забракло їй сил, забрали в нас мову…»

«Припини!» – раптом я обірвав його грубо.
«Схаменись!» – закортіло мені закричати.
«Ти так скиглиш, що можна урізати дуба,
Так набридло ниття, що несила мовчати.

Очі дивляться в морок із поглядом звіра,
Нишком рабство душі вже нагострило лезо.
Найлютіший твій ворог, що зветься «зневіра»,
Вперто тягне тебе у байдужість і безум.

Ти даремно ховаєш квітучу весну,
Це усе не навік, це усе тимчасово.
Україна прокинеться з «вічного сну»,
А розбудять її наші розум і слово.

Підійметься з колін і обійми в той час,
Подарує своїм перемученим дітям.
І не треба їй сяйва блискучих прикрас –
Вона в шатах постане, зірвавши лахміття.

Не слухай плачу у похмурій юрбі,
А прагни просторів безмежного неба.
Все поруч! Ти зміни плекаєш в собі.
Почати лиш важко... Почати із себе...

Як в серці твоєму настане весна,
Згадай одну річ, що промовлю відверто –
Де стерті героїв дзвінкі імена,
Майбутнє так само як явище стерте».
Категорія: Конкурс | Додав: k_sydorchuk (29.07.2013) | Автор: Кирило Сидорчук
Переглядів: 362 | Теги: філософська лірика, Громадянська лірика

Публікації інших авторів

Під мінорну музику дощу
Піднімається димок...
В их сердцах живет любовь...
У Карпатах
Я к тебе не приду – не зови...
Заспіває пташина ....
Буря
До масляної
Якщо мрієш писати вірші
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]