Божевільна (етюд) - Конкурс - Публікації - Видавництво книг "Лілія" Видати книгу издать книгу
Понеділок, 05.12.2016, 07:25
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

Божевільна (етюд)
Небо зітхає солодким рожевим маревом, що наповнює наші легені. Небо зітхає зірками і жовтими трояндами, від яких стає боляче зіницям. Та більш за все стає кволо, коли небо зітхає бузковим цвітом, літнім димом та запахом розмарину. Ці пахощі змушують тремтіти серце, тоді на віях сплітається павутиння, на губах рясно квітне айстра. А потім шалено-сіре сонце вповзає крізь шиби вікон і розчиняється у стінах квартири. І тоді Зоряна думає, що вже не варто чекати листів і пережитих сотнями ночей снів. Скільки вона чекала? Скільки вона жила з цим пилом старого міста, скільки сиділа у прохолоді стін?...
Вогкі стіни її квартири поглинали емоції, почуття, запахи. А коли небо зітхало брудною синявою і вибухало блакитними перлами, тоді Зоряна, мруживши очі, відчиняла вікно. Одного разу вона почула, як там внизу, на вулиці, одна стара казала іншій:"Пам᾿ятаєш, коли ми були молодими, у тій квартирі жила божевільна, що померла загадковим чином... Чи то з горя, чи від втрати розуму, чи то просто від голоду. Кажуть, вона чекала листа. Здається, її звали Зоряною..."
Категорія: Конкурс | Додав: kvitka_ramona (19.08.2013) | Автор: Ксенія Старцева
Переглядів: 316 | Теги: Зоряна, сни

Публікації інших авторів

сестрі.
Колосіє жито...
ВІНОК
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.
Буря
Я тобі призначалась від створення світу...
Рідній землі
Гроза
Сгорел
Криві дзеркала

Всього коментарів: 0
Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]