П`ятниця, 24.11.2017, 17:44
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

А мені б олівці...кольорові.
День перший.
Мене навчили писати в школі. Вчився я гарно, але важко було всидіти за книжками, коли друзі кликали в двір. Ми грались в розбійників, розмальовували асфальт крейдою. Було весело. Шкода, що в школу мені більше не можна. І крейди немає… Зате є недописаний зошит.І олівець. Сірий. Хоч якийсь.
День другий.
Мені сьогодні розказали як треба просити грошей. Жалісним голосом голосно просиш: “Люди добрі, допоможіть хто може. Нас шестеро дітей виховує бабуся за маленьку пенсію. А я за усіх помолюся”. І все. Кидають. Сьогодні назбирав 6 гривень. Треба повірити в те, що в тебе є бабуся. Якби ж в мене тільки була бабуся…
День третій.
Сьогодні я познайомився з дівчинкою. Руда така. Сонце мені нагадує. Сміється так голосно і так часто. І самому веселіше стає. Забуваю про холод і те де ми, які ми, хто ми… Віддав їй дві цукерки. Зраділа.
День четвертий.
Я так гарно малював. Зараз немає чим. Немає де. Тільки от паличкою на снігу іноді. А мені б олівців… Кольорових…
День п’ятий.
Зранку попросив гривню в чоловіка. Він розпитав про мене все. А я розказав, що голодний. Чоловік привів мене в найгарніше кафе. Принесли два борщі. Гарячий борщ, як в дитинстві. Чоловік щось питав. Я махав головою і майже не слухав. Було так смачно. Поїв і забув сказати “дякую”. Мама б сварилась, що я забуваю то важливе слово… Тепер я можу приходити сюди щодня. І мені даватимуть цей смачний борщ, а ще і млинці з сиром… Життя налагоджується. Завтра візьму з собою руде дівча…Хочу побачити того дядечка і подякувати.
День щостий.
Сьогодні порізав руку. Руде дівча перев’язувало рану ганчіркою. Перев’язувало, плакало і прощалось. Завтра її забирають в якийсь будинок в іншому місці. Я розплакався. Соромно. Я ж чоловік…
День сьомий.
В вітринах магазинів Діди Морози. Напевно скоро Новий рік. Колись я теж вірив в чудо, так щиро загадував бажання. А сьогодні єдиним моїм бажанням було б те, щоб ще хоч раз побачити того доброго чоловіка і ту руду дівчинку. Я б неодмінно не забув сказати їм обом спасибі…
P.S. За офіційними даними, безпритульних дітей в Україні близько 200 тисяч, за неофіційними – більше мільйона…
Категорія: Конкурс | Додав: zoriana87 (15.08.2013) | Автор: Зоряна Крачковська
Переглядів: 961 | Коментарі: 13 | Теги: бідність, діти, щоденник, безпритульні, вулиці

Публікації інших авторів

Капля боли...
Я бачу у вікно – блондинка...
И незаметной кистью на окне...
В их сердцах живет любовь...
Ластівоча заметіль
Бранець шалу…
Мені тебе так мало…
Пора збирати виноград
Смичок торкає струни ніжно...
Время

Всього коментарів: 13
9  
Дякую!!! Дуже просто і правдиво. Благословінь Вам.
Хай відкриваються серця таких дітей до віри в Живого Бога, який завжди відповідає на молитви...

13  
Дякую Вам щиро!

8  
Важно не забывать о такой беде... Хорошее произведение!

12  
Спасибо большое!

7  
Дуже цікавий твір! Ти молодець, що підняла таку наболілу тему. Не зупиняйся - пиши, твори, і обов'язково знайдеш своїх читачів...

11  
дуже дякую. на жаль, я все рідше пишу. мало натхнення, багато роботи і буднів. але старатимусь писати частіше. приємно, коли комусь подобається.

6  
Так життєво й просто, але скільки сенсу у тій простоті....Я б залюбки прочитала "повноцінний твір"! Дякую!

10  
Дякую. Якщо бажаєте я можу надіслати Вам його на електронку. Так приємно, що людям подобається.

4  
"Треба повірити в те, що в тебе є бабуся. Якби ж в мене тільки була бабуся… " -сподобалось. Дякую Вам !

5  
Це Вам дякую! Це дуже-дуже скорочена версія цього твору. Якщо він не пройде для публікації, то опублікую по завершенню голосування повноцінний твір.

3  
Вірш не залишає байдужим. Потрібно цінувати те, що маєш, бо деякі люди і того не мають.

1  
Дуже трагічно, але, на жаль, правда. Змушує замислитись

2  
Дякую Вам!

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]