Субота, 03.12.2016, 07:34
Вітаю Вас, Гість
Головна » Публікації » Конкурс

* * * * *
На золотім піску лежали квіти,
На небі вечір малював пейзаж,
Дістали світлячки свої трембіти,
Втопав у сутінках самотній пляж.
І теплі хвилі заливали ноги -
Так грався з нами стомлений прибій,
Сьогодні були зайві діалоги,
Була твоя лише, а ти був тільки мій.
Теплом нас огортало юне літо
І чайками літали наші душі,
Вітри бажань звільнилися від гніту,
У серці розквітали дивні ружі.
Кохання сила нас єднала знову,
І відстаням далеким не здолати –
Ми переможемо усі шляхи-дороги
І розіб’ємо вщент всі циферблати!
І не блукатимуть в безмежжі ночі й днини,
А поки маємо лиш тіл шалений трепет
І навіть час змінив вже величини:
Мить із тобою, вічності без тебе.
І поки є оці моменти я живу,
Твої цілунки сенс життю приносять,
Бо ти кохаєш лише мене одну
І цього навіть більше, аніж досить!
Категорія: Конкурс | Додав: lilusia93 (19.08.2013) | Автор: Лія Ладижинська
Переглядів: 315 | Коментарі: 1 | Теги: Лія Ладижинська, про кохання

Публікації інших авторів

Не мав я досвіду в коханні...
Емігрантка
Бранець шалу…
Старинный дом нас принял плохо
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.
Летний дождь Часть 1. Сияние в ночи.
ІІІ королі (Скорочено)
Піднімається димок...
ЗАВИСТЬ В ЮТУБЕ
Мені тебе так мало…

Всього коментарів: 1
1  
Цікавий вірш.
Головне, що живий, пронизаний почуттями.
Є певні технічні огріхи, наприклад, збивка ритму (зміна розмірності.
У перших двох куплетах парні рядки закінчуються з наголосом на останньому складі, а в інших куплетах - на передостанньому:
пейзАж, прибІй - дУші, циферблАти...

Додавати коментарі та оцінювати матеріали можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]